наживний
НАЖИВНИ́Й¹, а, е. Якого можна нажити; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь.
У його земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Сл. Гр.).
Ді́ло наживне́; Спра́ва наживна́ — що-небудь можна нажити, набути, придбати.
[Гайдар:] Ясно, знання діла, вміння воювати — справа наживна (Корн., II, 1955, 68).
НАЖИВНИ́Й², а́, е́. Який застосовується як наживка.
Наживна риба;
// На який прикріплюють наживку; з наживкою.
Наживний гачок.
Словник української мови (СУМ-11)