наживний
НАЖИВНИ́Й¹, а, е.
Якого нажив, придбав хто-небудь; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь.
У його [нього] земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Сл. Б. Грінченка).
НАЖИВНИ́Й², а́, е́.
Який застосовується як наживка.
Наживна риба;
// На який прикріплюють наживку; який має наживку.
Спортивно-любительський вилов риби взимку дозволяється тільки наживними вудочками і мормушками (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)