наживний

НАЖИВНИ́Й (про предмет, майно, властивість, уміння, досвід і т. ін. — який можна нажити, набути), НАБУТНИ́Й розм., НАЖИТНИ́Й рідше. (Гайдар:) ..Ясно, знання діла, вміння воювати — справа наживна (О. Корнійчук); Адже господарство — річ набутна (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. наживний — наживни́й 1 прикметник набутий наживни́й 2 прикметник використовуваний як наживка  Орфографічний словник української мови
2. наживний — Нажитний, добромнажитий; наживаний, набуваний.  Словник синонімів Караванського
3. наживний — I -а, -е. Якого можна нажити; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь. Справа наживна. II -а, -е. Який застосовується як наживка. Наживна риба. || На якого прикріплюють наживку; з наживкою. Наживний гачок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наживний — НАЖИВНИ́Й¹, а, е. Якого нажив, придбав хто-небудь; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь. У його [нього] земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Сл. Б. Грінченка). НАЖИВНИ́Й², а́, е́. Який застосовується як наживка.  Словник української мови у 20 томах
5. наживний — НАЖИВНИ́Й¹, а, е. Якого можна нажити; придбаний, набутий, нажитий ким-небудь. У його земля наживна, а не батьківщина або дідівщина (Сл. Гр.). Ді́ло наживне́; Спра́ва наживна́ — що-небудь можна нажити, набути, придбати.  Словник української мови в 11 томах
6. наживний — Наживни́й, -а́, -е́ Благопріобрѣтенный. У його земля наживна, а не батьківщина ибо дідівщина. Волч. у.  Словник української мови Грінченка