назирцем

Назирцем, назирці

нар. = назирком. Пішов він назирцем за Марусею. Кв. І. 22. Я за нею назирці до самих небожевих воріт. Левиц. Пов. 343.

Значення в інших словниках

1. назирцем — на́зирцем прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. назирцем — див. назирці  Словник синонімів Вусика
3. назирцем — присл. Те саме, що назирці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. назирцем — НА́ЗИРЦЕМ, присл. Те саме, що на́зирці. Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (О. Маковей); Горішки, що узяла у Василя, усе у жмені перемина [Маруся] та назирцем за Василем погляда (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. назирцем — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г.  Словник синонімів української мови
6. назирцем — На́зирцем, на́зирці, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. назирцем — НА́ЗИРЦЕМ, присл. Те саме, що на́зирці. Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (Мак., Вибр., 1956, 430); Мокрина, що ходила назирцем за комісією, вголос виявляла свій подив (Горд.  Словник української мови в 11 томах