назирцем
НА́ЗИРЦЕМ, присл.
Те саме, що на́зирці.
Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (О. Маковей);
Горішки, що узяла у Василя, усе у жмені перемина [Маруся] та назирцем за Василем погляда (Г. Квітка-Основ'яненко);
Виходить, рідний батечко чималенько грошенят утаїв од дітей. Але де ж він їх переховує?. Тоді він [Терентій] підмовив Гната, щоб той назирцем ходив за старим (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)