накарбувати

Накарбува́ти, -бу́ю, -єш

гл.

1) Нарѣзать, насѣчь, сдѣлать насѣчки на чемъ. Накарбував мов пугою по воді. Ном. № 3938.

2) — на ко́му. Записать нарѣзками на комъ-либо долгъ. На тобі... більш накарбовано, ніж у тебе волосся на голові. К. Бай. 44.

Значення в інших словниках

1. накарбувати — накарбува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. накарбувати — див. накарбовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. накарбувати — НАКАРБУВА́ТИ див. накарбо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. накарбувати — НАКАРБУВА́ТИ див. накарбо́вувати.  Словник української мови в 11 томах