намалювати

Намалювати, -люю, -єш

гл.

1) Написать (красками), нарисовать. Твоє біле личко да й намалювать. Чуб. гарний, як намальований. Очень красивъ. ходить було, як намальована. Очень хорошо одѣвается. МВ. ІІ. 81.

2) Изобразить картину въ словахъ. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергілій намалює. Котл. Ен. VI. 49.

Значення в інших словниках

1. намалювати — намалюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. намалювати — (виразку на тілі) натирати.  Словник синонімів Караванського
3. намалювати — [намал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш  Орфоепічний словник української мови
4. намалювати — -юю, -юєш, перех. Док. до малювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. намалювати — НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, кого, що. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. намалювати — (кого?), -юю, -юєш, док. Випадково зустріти когось. Де ти його намалювала?  Словник сучасного українського сленгу
7. намалювати — МАЛЮВА́ТИ (зображувати когось); ЗМАЛЬО́ВУВАТИ (з натури — предмети, істоти, природу тощо); ПИСА́ТИ (створювати твір живопису); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ВИРИСО́ВУВАТИ (ретельно, з усіма подробицями); ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ (робити ескіз, малюнок когось, чогось)...  Словник синонімів української мови
8. намалювати — Намалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. намалювати — НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, перех. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Збан.  Словник української мови в 11 томах