намалювати
НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, кого, що.
Док. до малюва́ти.
Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Ю. Збанацький);
Марта бачила, як Лука намагається намалювати Луквицьке озеро (С. Андрухович);
Просто, але яскраво намалювала [жінка-делегатка] картину хвороб, недоїдання, холоду, злиднів, з якими воно [місто] веде боротьбу (В. Еллан-Блакитний);
* Образно. Мороз намалював узори на вікні (О. Донченко);
* У порівн. Всього надбала стара мати. Саму тебе мов намалювала. Хоч молись перед тобою (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)