намалювати —
намалюва́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
намалювати —
[намал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш
Орфоепічний словник української мови
намалювати —
-юю, -юєш, перех. Док. до малювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
намалювати —
НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, кого, що. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Ю.
Словник української мови у 20 томах
намалювати —
(кого?), -юю, -юєш, док. Випадково зустріти когось. Де ти його намалювала?
Словник сучасного українського сленгу
намалювати —
МАЛЮВА́ТИ (зображувати когось); ЗМАЛЬО́ВУВАТИ (з натури — предмети, істоти, природу тощо); ПИСА́ТИ (створювати твір живопису); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ВИРИСО́ВУВАТИ (ретельно, з усіма подробицями); ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ (робити ескіз, малюнок когось, чогось)...
Словник синонімів української мови
намалювати —
Намалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
намалювати —
НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, перех. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Збан.
Словник української мови в 11 томах
намалювати —
Намалювати, -люю, -єш гл. 1) Написать (красками), нарисовать. Твоє біле личко да й намалювать. Чуб. гарний, як намальований. Очень красивъ. ходить було, як намальована. Очень хорошо одѣвается. МВ. ІІ. 81. 2) Изобразить картину въ словахъ. Та ба!...
Словник української мови Грінченка