намалювати

Значення в інших словниках

1. намалювати — намалюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. намалювати — [намал'уватие] -л'уйу, -л'уйеиш Орфоепічний словник української мови
3. намалювати — -юю, -юєш, перех. Док. до малювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. намалювати — НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, кого, що. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. намалювати — (кого?), -юю, -юєш, док. Випадково зустріти когось. Де ти його намалювала? Словник сучасного українського сленгу
6. намалювати — МАЛЮВА́ТИ (зображувати когось); ЗМАЛЬО́ВУВАТИ (з натури — предмети, істоти, природу тощо); ПИСА́ТИ (створювати твір живопису); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ВИРИСО́ВУВАТИ (ретельно, з усіма подробицями); ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ (робити ескіз, малюнок когось, чогось)... Словник синонімів української мови
7. намалювати — Намалюва́ти, -лю́ю, -лю́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. намалювати — НАМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, перех. Док. до малюва́ти. Випросивши в когось шматочок сірого .. паперу, розірвав [дід Кияшко] його на рівні мініатюрні шматочки й намалював справжні картини (Збан. Словник української мови в 11 томах
9. намалювати — Намалювати, -люю, -єш гл. 1) Написать (красками), нарисовать. Твоє біле личко да й намалювать. Чуб. гарний, як намальований. Очень красивъ. ходить було, як намальована. Очень хорошо одѣвается. МВ. ІІ. 81. 2) Изобразить картину въ словахъ. Та ба!... Словник української мови Грінченка