наминати
Намина́ти, -наю, -єш
сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл.
1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. Св. Л. 205. найняти чуба. Выдрать за волоса.
2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає! Черниг.
Словник української мови Грінченка