наминати —
-аю, -аєш, недок., нам'яти, -мну, -мнеш, док., перех. 1》 Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось. 2》 Натискаючи, натираючи чим-небудь, викликати біль, робити рану і т. ін. 3》 розм. Бити кого-небудь. Наминати боки. 4》 тільки недок., розм. З апетитом їсти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
наминати —
НАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМ'Я́ТИ, мну́, мне́ш, док. 1. чого. Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось. Сидів [Артем] зосереджений, прислухаючись до шереху в хаті біля припічка, де саме батько наминав тютюну (А.
Словник української мови у 20 томах
наминати —
намина́ти / нам’я́ти па́рші кому, грубо. Бити, карати кого-небудь. У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський). нам’я́ти (фам. наклепа́ти) / намина́ти ши́ю (поти́лицю) кому.
Фразеологічний словник української мови
наминати —
НАМИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАМ’Я́ТИ, мну́, мне́ш, док., перех. 1. Розминаючи, готувати яку-небудь кількість чогось. Сидів [Артем] зосереджений, прислухаючись до шереху в хаті біля припічка, де саме батько наминав тютюну (Головко, II, 1957, 252).
Словник української мови в 11 томах
наминати —
Намина́ти, -наю, -єш сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. Св. Л. 205. найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає! Черниг.
Словник української мови Грінченка