наперекір

Наперекір

нар. Наперекоръ, вопреки. Невесела думка наполягла на її чоло, наперекір веселій природі. Левиц. І. 339.

Значення в інших словниках

1. наперекір — (проти бажання) всупереч// на зло.  Словник синонімів Полюги
2. наперекір — наперекі́р прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. наперекір — пр., всупереч, накриво, насупроти, д. навкір, навкірки.  Словник синонімів Караванського
4. наперекір — присл. 1》 Протилежно до того, чого можна було б сподіватися чи бажати. 2》 у знач. прийм., з дав. в. Уживається з назвою осіб, предметів, явищ, процесів, усупереч яким що-небудь здійснюється, відбувається.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. наперекір — хохл. (наперекор) всупереч всупереч, всупроти, див. напротив  Словник чужослів Павло Штепа
6. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р, присл. 1. Протилежно до того, на що треба було б сподіватися або чого можна було б бажати; навпаки, на зло. А Грицько, як нарочито – не тільки не слухає, а ще і наперекір робить (Панас Мирний); Юза скаржилася на нікчемне своє життя.  Словник української мови у 20 томах
7. наперекір — піти́ наперекі́р кому, чому, Не погодитися з ким-, чим-небудь, виступити проти когось—чогось. — Е, буде тяганина! .. — мовив Півненко понуро. — А що ти хотів, Тихоне, як така сила наперекір пішла (А. Головко).  Фразеологічний словник української мови
8. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р (усупереч бажанню кого-небудь), НАСУ́ПРОТИ розм.; НАВПАКИ́, ВПО́ПЕРЕК (УПО́ПЕРЕК) розм., НА́КРИ́ВО розм., НА́СТОРЧ розм., ПОПЕРЕ́К розм. (перев. із сл. говорити, сказати і т. ін.); НА ЗЛО́ (щоб завдати кому-небудь неприємностей).  Словник синонімів української мови
9. наперекір — Наперекі́р, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. наперекір — НАПЕРЕКІ́Р, присл. 1. Протилежно до того, чого можна було б сподіватися або бажати. А Грицько, як нарочито — не тільки не слухає, а ще і наперекір робить (Мирний, IV, 1955, 78); Він [мул] тяг сани, хоч на них сідало десятеро, і тяг з упертістю..  Словник української мови в 11 томах