наперекір
наперекі́р
присл.
1》 Протилежно до того, чого можна було б сподіватися чи бажати.
2》 у знач. прийм., з дав. в. Уживається з назвою осіб, предметів, явищ, процесів, усупереч яким що-небудь здійснюється, відбувається.
Великий тлумачний словник сучасної української мови