наполумити

Наполумити, -млю, -миш

гл. Убѣдить, уговорить. Я зовсім не хтів його позивати, та Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись. Кіевск. у. Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом. Кіевск. у.

Значення в інших словниках

1. наполумити — НАПОЛУ́МИТИ, млю, миш, док., кого, діал. Переконати, умовити. Я зовсім не хтів його позивати, але Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись (Сл. Б. Грінченка); – Не хтілось їхати в Київ, але батько наполумив мене, – бач, тепер заробітки добрі під льодом (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах