наполумити

НАПОЛУ́МИТИ, млю, миш, док., кого, діал.

Переконати, умовити.

Я зовсім не хтів його позивати, але Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись (Сл. Б. Грінченка);

– Не хтілось їхати в Київ, але батько наполумив мене, – бач, тепер заробітки добрі під льодом (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. наполумити — Наполумити, -млю, -миш гл. Убѣдить, уговорить. Я зовсім не хтів його позивати, та Грицько як зачав, як зачав, та таки наполумив мене позиватись. Кіевск. у. Не хтілось їхати у Київ, але батько наполумив мене, — бач, тепер заробітки добрі під льодом. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка