нарубати

Наруба́ти, -ба́ю, -єш

гл. Нарубить. А ну, синку, роскидаймо хлівець та нарубаємо дровець. Ном. № 10289.

Значення в інших словниках

1. нарубати — наруба́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нарубати — див. нарубувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нарубати — НАРУБА́ТИ див. нару́бувати.  Словник української мови у 20 томах
4. нарубати — налама́ти (наруба́ти) дров / лама́ти дро́ва. Повестися необдумано, допустити багато помилок, завдати шкоди. — Вони дійсно там наламали дров, .. Силою дітей заганяли до школи (Ю. Збанацький); — Нарубав ти дров, Мостовий, у цих питаннях (М.  Фразеологічний словник української мови
5. нарубати — НАРУБА́ТИ див. нару́бувати.  Словник української мови в 11 томах