Значення в інших словниках
-
наслідувач —
наслі́дувач іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
наслідувач —
жм. папуга; (стилю) епігон; (ідей) ПОСЛІДОВНИК; п! ПІДСПІВАЧ.
Словник синонімів Караванського
-
наслідувач —
-а, ч. 1》 Той, хто наслідує кого-, що-небудь. 2》 чого. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення; послідовник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
наслідувач —
НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, дотримується чиїхось поглядів, якогось учення; послідовник. Шевченко рисував у своїх віршах дійсно картини, на яких бачиш рух: тут дійсно чуєш і раду з бунчуками та булавами...
Словник української мови у 20 томах
-
наслідувач —
ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.
Словник синонімів української мови
-
наслідувач —
Наслі́дувач, -ча, -чеві, чем; -вачі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
наслідувач —
НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто наслідує кого-, що-небудь. Шевченко знав, що справжній творець повинен бути самобутнім, оригінальним художником, а не наслідувачем (Літ. газ., 2. VI 1949, 2). 2. чого.
Словник української мови в 11 томах