наслідувач

НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч.

1. Той, хто наслідує кого-, що-небудь.

Шевченко знав, що справжній творець повинен бути самобутнім, оригінальним художником, а не наслідувачем (Літ. газ., 2. VI 1949, 2).

2. чого. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення; послідовник.

В нашій республіці є немало наслідувачів славного почину Валентини Гаганової (Ком. Укр., 7, 1962, 56);

Йосип Яковлевич Магомет — один з славних наслідувачів геніального перетворювача природи [І. В. Мічуріна] (Минко, Повна чаша, 1950, 69).

Значення в інших словниках

1. наслідувач — наслі́дувач іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. наслідувач — жм. папуга; (стилю) епігон; (ідей) ПОСЛІДОВНИК; п! ПІДСПІВАЧ.  Словник синонімів Караванського
3. наслідувач — -а, ч. 1》 Той, хто наслідує кого-, що-небудь. 2》 чого. Той, хто наслідує чиї-небудь погляди, дотримується якогось учення; послідовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наслідувач — НАСЛІ́ДУВАЧ, а, ч. Той, хто наслідує кого-, що-небудь, дотримується чиїхось поглядів, якогось учення; послідовник. Шевченко рисував у своїх віршах дійсно картини, на яких бачиш рух: тут дійсно чуєш і раду з бунчуками та булавами...  Словник української мови у 20 томах
5. наслідувач — ПОСЛІДО́ВНИК (той, хто наслідує когось, щось, іде за чиїмсь прикладом), ПРОДО́ВЖУВАЧ, НАСЛІ́ДУВАЧ, ПРИБІ́ЧНИК, ПРИХИ́ЛЬНИК, АПО́СТОЛ книжн., АДЕ́ПТ книжн.  Словник синонімів української мови
6. наслідувач — Наслі́дувач, -ча, -чеві, чем; -вачі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. наслідувач — Наслідувач, -ча м. Подражатель. Желех.  Словник української мови Грінченка