натякнути

Натяка́ти, -ка́ю, -єш

сов. в. натякнути, -кну, -не́ш, гл. Намекать, намекнуть. Ге! сказав він: ви обидві дещо проминули: тільки про їду й напиток сяк-так натякнули. Мкр. Н. 34.

Значення в інших словниках

1. натякнути — натякну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. натякнути — -ну, -неш, док. Однокр. до натякати, натякувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натякнути — НАТЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до натяка́ти, натя́кувати. [Семен:] Щось таке натякнула [Одарка] про Микиту, ніби боїться його... (М. Кропивницький); Катерина натякнула Устині про її колишній гонор (С.  Словник української мови у 20 томах
4. натякнути — НАТЯКА́ТИ на кого-що, про кого-що і без додатка (говорити натяками, натяками наводити на що-небудь); ЗАКИДА́ТИ про кого-що, розм., ЦІ́ЛИТИ у кого-що, розм., ПОЦІЛЯ́ТИ у кого-що, розм. (маючи на увазі кого-, що-небудь, говорити про це непрямо, натяками).  Словник синонімів української мови
5. натякнути — НАТЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до натяка́ти, натя́кувати. [Семен:] Щось таке натякнула [Одарка] про Микиту, ніби боїться його… (Кроп., І, 1958, 91); Катерина натякнула Устині про її колишній гонор (Чорн., Визвол.  Словник української мови в 11 томах