натякнути
НАТЯКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до натяка́ти, натя́кувати.
[Семен:] Щось таке натякнула [Одарка] про Микиту, ніби боїться його… (Кроп., І, 1958, 91);
Катерина натякнула Устині про її колишній гонор (Чорн., Визвол. земля, 1959, 170);
Бачура слухав, прицілюючись, як би йому натякнути про своє (Чаб., Тече вода.., 1961, 48);
Хлопець і слівцем не натякнув про свою пригоду (Донч., Вибр., 1948, 18).
Словник української мови (СУМ-11)