невіра
Невіра, -ри
об.
1) Недовѣрчивый.
2) Невѣрующій, атеистъ.
3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? н. п. Ця, бачте, невіра то й темниці доладу не вміє змурувати, — не то що ми, християне. МВ. ІІІ. 59.
4) Недовѣріе. До панів народ має давню историчну невіру. О. 1862. II. 52. ум. невіронька. КС. 1882. V. 361.
Словник української мови Грінченка