невіра

НЕВІ́РА, и.

1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь.

Доводилося йому [Ковалю] продиратися крізь невіру супротивників, доводити право своїх винаходів на існування (В. Собко);

Найдивовижніше, мабуть, те, що такого роз'їденого невірою в себе інтелігента, як Федь Шостенко, Оля все ж таки полюбила (Ю. Шовкопляс).

2. ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина.

Голодностепське будівництво .. стало реальною річчю навіть для найзапекліших невір (Іван Ле);

Натяк на невір і скептиків – супротивників великих робіт – був для нього професора не зовсім зрозумілим (Г. Коцюба).

3. ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник.

“Ріж! і бий! Мордуй невіру бусурмана!” Кричать [козаки] за муром (Т. Шевченко);

– І що ти собі думаєш, Семене, коли ти порозумієш? То ж тільки невіра, басурмени [бусурмани] Богу не хочуть молитися, а ти ж хрещена тварюка (С. Васильченко);

// Уживається як лайливе слово.

– Гей, ти, невіро! – гукнув він [Кравченко] на коня і потяг за віжки (Панас Мирний);

Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити веслом (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. невіра — неві́ра 1 іменник жіночого роду відсутність віри неві́ра 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота недовірлива людина  Орфографічний словник української мови
2. невіра — (що) невірство, св. невір'я; (хто) неймовіра, Хома невірний; (безбожник) АТЕЇСТ, невірник, безвірник, недовірок, безвірок; (нехристиянин) невірний.  Словник синонімів Караванського
3. невіра — див. грішник  Словник синонімів Вусика
4. невіра — -и. 1》 ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. 2》 ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина. 3》 ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю.  Словник синонімів української мови
6. невіра — Неві́ра, -ри, -рі; -ві́ри, -ві́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. невіра — НЕВІ́РА, и. 1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. Вона замовкла, бувши непевна, чи треба знову говорити про свою невіру в успіх (Головко, II, 1957, 470)...  Словник української мови в 11 томах
8. невіра — Невіра, -ри об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? н.  Словник української мови Грінченка