невіра

НЕВІ́РА, и.

1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь.

Вона замовкла, бувши непевна, чи треба знову говорити про свою невіру в успіх (Головко, II, 1957, 470);

Представники антинародних течій прагнули використати поетичне слово для проповіді індивідуалізму, занепадництва, невіри в перемогу соціалізму (Іст. укр. літ., II, 1956, 77).

2. ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина.

Голодностепське будівництво.. стало реальною річчю навіть для найзапекліших невір (Ле, Міжгір’я, 1953, 152);

Скільки в той час було невір, скептиків і просто ворогів, які твердили, що нічого не вийде у більшовиків (Цюпа, Україна.., 1960, 207).

3. ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в бога; безбожник.

"Ріж! і бий! Мордуй невіру бусурмана!" Кричать [козаки] за муром (Шевч., І, 1963, 199);

— Іди мені геть! Іди, безбожнику, іди, невіро, з хати зовсім! — наказує йому [Семенові] мати (Вас., І, 1959, 327);

// Уживається як лайливе слово.

Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити веслом (Тют., Вир, 1964, 257).

Значення в інших словниках

1. невіра — неві́ра 1 іменник жіночого роду відсутність віри неві́ра 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота недовірлива людина  Орфографічний словник української мови
2. невіра — (що) невірство, св. невір'я; (хто) неймовіра, Хома невірний; (безбожник) АТЕЇСТ, невірник, безвірник, недовірок, безвірок; (нехристиянин) невірний.  Словник синонімів Караванського
3. невіра — див. грішник  Словник синонімів Вусика
4. невіра — -и. 1》 ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. 2》 ч. і ж., розм. Недовірлива, маловірна людина. 3》 ч., розм. Нехристиянин або той, хто не вірує в Бога; безбожник. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невіра — НЕВІ́РА, и. 1. ж. Відсутність віри, упевненості, переконаності в чому-небудь. Доводилося йому [Ковалю] продиратися крізь невіру супротивників, доводити право своїх винаходів на існування (В.  Словник української мови у 20 томах
6. невіра — ЗНЕВІ́РА (втрата віри в кого-, що-небудь), ЗНЕВІ́Р'Я, РОЗЧАРУВА́ННЯ, НЕДОВІ́РА рідко. Кожен рух його тіла, кожна риска на його маленькому, задубілому на степових вітрах обличчі видавала зневіру й розчарування (Ю.  Словник синонімів української мови
7. невіра — Неві́ра, -ри, -рі; -ві́ри, -ві́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. невіра — Невіра, -ри об. 1) Недовѣрчивый. 2) Невѣрующій, атеистъ. 3) Невѣрный, не христіанинъ. Та добре було, та добре було та під Турчином жити, та як же нам, запорозцям за невіру служити? н.  Словник української мови Грінченка