недоля

Недоля, -лі

Злополучіе, бѣда. Його жінка кляла-проклинала: «Бодай тебе, козаче сіромахо, побило в чистому полі три недолі: перша недоля — щоб під тобою добрий кінь пристав, друга недоля — щоб ти козаків не догнав, третя недоля — щоб тебе козаки не злюбили і в курінь не пустили». ЗОЮР. І. 215-216. Недолю співаю козацького краю. Шевч. 163. ум. недоленька, недо́лечка.

Значення в інших словниках

1. недоля — (гірка доля) безталання.  Словник синонімів Полюги
2. недоля — недо́ля іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. недоля — Лиха <�щербата> доля, безталання, безголів'я, безголов'я, горе, нещастя, бездолля; важке життя.  Словник синонімів Караванського
4. недоля — див. біда  Словник синонімів Вусика
5. недоля — -і, ж. Гірка, лиха доля; нещасливе, тяжке життя. || Нещастя, горе.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. недоля — НЕДО́ЛЯ, і, ж. Гірка, лиха доля; нещасливе, важке життя. Сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Т. Шевченко); Мовчав [батько] добру хвилину, згадуючи свої літа і свою недолю (О. Маковей); // Нещастя, горе.  Словник української мови у 20 томах
7. недоля — НЕДО́ЛЯ (нещаслива, гірка доля), БЕЗДО́ЛЛЯ, БЕЗТАЛА́ННЯ, БЕЗЩА́СТЯ рідше, ЗЛОЩА́СТЯ підсил. рідше. — Слухай, милий мій.. мушу ділити з тобою долю й недолю, мушу бути з тобою весь вік (Г.  Словник синонімів української мови
8. недоля — Недо́ля, -лі, -лею, -ле!  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. недоля — НЕДО́ЛЯ, і, ж. Гірка, лиха доля; нещасливе, важке життя. Сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Шевч., II, 1953. 8); Мовчав [батько] добру хвилину, згадуючи свої літа і свою недолю (Мак., Вибр., 1956, 508); // Нещастя, горе.  Словник української мови в 11 томах