недоля
НЕДО́ЛЯ, і, ж.
Гірка, лиха доля; нещасливе, важке життя.
Сич в лісі та на стрісі Недолю віщує (Т. Шевченко);
Мовчав [батько] добру хвилину, згадуючи свої літа і свою недолю (О. Маковей);
// Нещастя, горе.
– Жить на світі також не солодко, все на щастя надієшся, а недоля по серцю б'є (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)