недомова

Недомо́ва, -ви

об. Неумѣющій говорить, косноязычный, заика. Не годиться він у сватове затим, що недомова. Старод. у. Куди йому грішному! там така з його недомова. Старод. у.

Значення в інших словниках

1. недомова — недомо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. недомова — ч. і ж., діал. Недорікуватий, заїка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недомова — НЕДОМО́ВА, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що недомо́вка. Не годиться він у сватове затим, що недомова (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах