недомова

НЕДОМО́ВА, ч. і ж., розм., рідко.

Те саме, що недомо́вка.

Не годиться він у сватове затим, що недомова (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. недомова — недомо́ва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. недомова — ч. і ж., діал. Недорікуватий, заїка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недомова — Недомо́ва, -ви об. Неумѣющій говорить, косноязычный, заика. Не годиться він у сватове затим, що недомова. Старод. у. Куди йому грішному! там така з його недомова. Старод. у.  Словник української мови Грінченка