нелюбий

Нелюбий, -а, -е

1) Немилый, нелюбимый. Поховаю сина та під церквою, нелюбу невістку під дзвіницею. н. п.

2) Непріятный.

Значення в інших словниках

1. нелюбий — нелю́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нелюбий — Немилий, нелюблений, ЯК ІМ. нелюб; (гість) неприємний, небажаний.  Словник синонімів Караванського
3. нелюбий — див. небажаний  Словник синонімів Вусика
4. нелюбий — -а, -е. 1》 Якого хто-небудь не кохає. || у знач. ім. нелюбий, -бого, ч.; нелюба, -бої, ж. Людина, яку хто-небудь не кохає. 2》 До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: – Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе!...  Словник української мови у 20 томах
6. нелюбий — НЕМИ́ЛИЙ (якого не любить, не кохає хто-небудь), НЕЛЮ́БИЙ. Громада старалась.. позбутися немилого урядового гостя (І. Франко); Буденності він (І. Кочерга) не знає, навіть там, де пише про буденність почуттів і думок різних нелюбих йому персонажів (Ю.  Словник синонімів української мови
7. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Якого хто-небудь не кохає. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: — Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе! (Вовчок, Вибр., 1937, 56); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); // у знач.  Словник української мови в 11 томах