нелюбий

НЕМИ́ЛИЙ (якого не любить, не кохає хто-небудь), НЕЛЮ́БИЙ. Громада старалась.. позбутися немилого урядового гостя (І. Франко); Буденності він (І. Кочерга) не знає, навіть там, де пише про буденність почуттів і думок різних нелюбих йому персонажів (Ю. Мартич). — Пор. 1. нена́висний, 1. неприє́мний.

НЕПРИЄ́МНИЙ (який викликає почуття незадоволення, жалкування, досади тощо), ПРИ́КРИЙ, КА́ПОСНИЙ розм.; ДОСА́ДНИЙ (перев. зі сл. недогляд, помилка, непорозуміння, випадок і т. ін.); НЕМИ́ЛИЙ, НЕЛЮ́БИЙ (який не подобається кому-небудь, пов'язаний з чимось небажаним, поганим). Єремія посатанів і так роз'ярився од такої неприємної для його звістки, що став ніби несамовитий (І. Нечуй-Левицький); (Юрій:) Я дуже шкодую, що почав цю прикру для тебе розмову... (Л. Смілянський); Я більшу частину того капосного боргу, про який писав, виплатив (В. Самійленко); Нічого теплого з собою не мав, отже, була передо мною немила перспектива мокнути і застудитися (М. Коцюбинський); Згадка про Мар'яну у той час була нелюба для його (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. нелюбий — нелю́бий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нелюбий — Немилий, нелюблений, ЯК ІМ. нелюб; (гість) неприємний, небажаний.  Словник синонімів Караванського
3. нелюбий — див. небажаний  Словник синонімів Вусика
4. нелюбий — -а, -е. 1》 Якого хто-небудь не кохає. || у знач. ім. нелюбий, -бого, ч.; нелюба, -бої, ж. Людина, яку хто-небудь не кохає. 2》 До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. До якого хто-небудь відчуває нелюбов, неприязнь, неприхильність. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: – Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе!...  Словник української мови у 20 томах
6. нелюбий — НЕЛЮ́БИЙ, а, е. 1. Якого хто-небудь не кохає. Обняв [Данило] її кріпко й щиро: — Горе моє, Наталю! Нелюбий я тобі! Загубив я й тебе й себе! (Вовчок, Вибр., 1937, 56); Ой чим же я завинила, Що нелюба стала? (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 21); // у знач.  Словник української мови в 11 томах
7. нелюбий — Нелюбий, -а, -е 1) Немилый, нелюбимый. Поховаю сина та під церквою, нелюбу невістку під дзвіницею. н. п. 2) Непріятный.  Словник української мови Грінченка