неповинний

Неповинний, -а, -е

1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю. Стор. МПр. 84.

2) Не должный.

Значення в інших словниках

1. неповинний — непови́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неповинний — див. безвинний  Словник синонімів Вусика
3. неповинний — -а, -е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. || Щирий, чистий; невинний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Л.  Словник української мови у 20 томах
5. неповинний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін.  Словник синонімів української мови
6. неповинний — Непови́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Март., Тв.  Словник української мови в 11 томах