1. Словник української мови Грінченка

неповинний

Неповинний, -а, -е

1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю. Стор. МПр. 84.

2) Не должный.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповинний — непови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповинний — див. безвинний Словник синонімів Вусика
  3. неповинний — -а, -е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. || Щирий, чистий; невинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Л. Словник української мови у 20 томах
  5. неповинний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. неповинний — Непови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах