неповинний
НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. або в складі присудка); ЧИ́СТИЙ (перев. у складі присудка). (Храпко (до молодиці):) А чим я винен? Я невинний, ти — невинна.. — Хто ж тоді винуватий? (Панас Мирний); І скільки ще лягло на цій землі безвинних людей від сатанинського союзу хреста і ножа (І. Цюпа); Князь Єремія вступив з військом у Немирів. Перелякані безневинні міщани повиходили з своїх хат і пішли до Єремії (І. Нечуй-Левицький); — Правда, — каже (голова), — випустіть людей з холодної, вони невинуваті (Г. Квітка-Основ'яненко); Арештовано нас цілком неповинних (С. Васильченко); — Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Ю. Шовкопляс); Хто там правий, а хто винуватий — Господь його розбере (Панас Мирний); Бути чистим перед законом.
Значення в інших словниках
- неповинний — непови́нний прикметник Орфографічний словник української мови
- неповинний — див. безвинний Словник синонімів Вусика
- неповинний — -а, -е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. || Щирий, чистий; невинний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Л. Словник української мови у 20 томах
- неповинний — Непови́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- неповинний — НЕПОВИ́ННИЙ, а, е. Який не має за собою якої-небудь вини; непричетний до злочину і т. ін.; невинний. Не здогадався [Славко] сказати матері, що він, довідавшися від Броні про ті інтимні гріхи, простив їй, бо переконався, що вона неповинна (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- неповинний — Неповинний, -а, -е 1) Невинный, неповинный. Карайте мене, а неповинного пустіть на волю. Стор. МПр. 84. 2) Не должный. Словник української мови Грінченка