непороки

Непороки, -ків

мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують. МВ. ІІ. 111.

Значення в інших словниках

1. непороки — НЕПОРО́КИ, ів, мн., заст. Недобра слава. Знали б люде [люди], – чулись би непороки на їх, а то усі шанують (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах