непороки

НЕПОРО́КИ, ів, мн., заст.

Недобра слава.

Знали б люде [люди], – чулись би непороки на їх, а то усі шанують (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. непороки — Непороки, -ків мн. Худая слава? Чим вони не люде? І добрі, й заможні; усі їх на повазі мають... Знали б люде, — чулись би непороки на їх, а то усі шанують. МВ. ІІ. 111.  Словник української мови Грінченка