новорочник

Новорочник, -ка

м. Альманахъ. Сніп, український новорочник. Зкрутив Александр Корсун. Рік первий. Харьк. 1841.

Значення в інших словниках

1. новорочник — НОВОРО́ЧНИК, а, ч., заст. Альманах.  Словник української мови у 20 томах