обава —
Оба́ва: — боязнь [X] — побоювання [43;44-1] — побоювання, острах [1;2;52] — побоювання, тривога [III] — уповільнення, повільність [33]
Словник з творів Івана Франка
Обава —
Оба́ва іменник жіночого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
обава —
Оба́ва. Осторога, занепокоєння, передбачення небезпеки. Виділи повітові приступили до сповненя свого обов’язку з приналежним зрозумінєм досяглости того закона і з увзглядненєм натури жителів краю, приймаючи кожду новість з якимось недовір'єм і обавою (Б.
Українська літературна мова на Буковині
обава —
-и, ж. 1》 діал. Затримка, уповільнення. 2》 зах. Побоювання, острах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обава —
ОБА́ВА¹, и, ж., зах. Побоювання, острах. Мар'янка спершу потупила очі із .. обави, щоб Олексій не зап'явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П.
Словник української мови у 20 томах
обава —
Оба́ва, -ва, -ві
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обава —
ОБА́ВА, и, ж., діал. Побоювання, острах. Мар’янка спершу потупила очі із.. обави, щоб Олексій не зап’явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах