обава
ОБА́ВА¹, и, ж., зах.
Побоювання, острах.
Мар'янка спершу потупила очі із .. обави, щоб Олексій не зап'явсь посеред речі; тепер же споглянула на його веселенька (П. Куліш);
З цілою силою він обняв сю чародійку-дівчину і серед поцілуїв [поцілунків] та пестощів щезли всі сумніви, всі питання, всі обави, мов мряка на сонці (І. Франко).
ОБА́ВА², и, ж., діал.
Затримка, гаяння.
Словник української мови (СУМ-20)