обаполок

Обаполок, -лка

м.

1) Горбыль, крайняя доска при распилкѣ бревна.

2) Окраина. Кий там чорт у Харькові городи! хиба по обапілках города. Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. обаполок — оба́полок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. обаполок — -лка, ч. Невеликий обапіл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обаполок — ОБА́ПОЛОК, лка, ч. Невеликий обапіл. Люди .. кинулись до роботи: поскочували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. обаполок — ОБА́ПІЛ (розпиляна вздовж колода), ОБА́ПОЛОК, ПЛАСТИ́НА. Поромоня.. тесав уміло стовпи й обаполи (П. Загребельний); Люди.. поскачували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (І. Нечуй-Левицький); З розгону (коні) збігли на греблю. Під стукіт коліс загриміли пластини (П. Тичина).  Словник синонімів української мови
5. обаполок — ОБА́ПОЛОК, лка, ч. Невеликий обапіл. Люди.. кинулись до роботи: поскочували та поскладали в кутку цвинтаря колоддя, оцупалки, обаполки (Н.-Лев., IV, 1956, 188).  Словник української мови в 11 томах