обачити

Обачити, -чу, -чиш

гл.

1) Увидѣть. Та скажи мі, чи обачу миленького очі. Гол. 769.

2) Замѣтить. М'я з другою в любві обачила. Чуб. V. 376.

Значення в інших словниках

1. обачити — оба́чити дієслово доконаного виду побачити рідко  Орфографічний словник української мови
2. обачити — -чу, -чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обачити — ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що і без прям. дод., заст. Побачити, помітити. Чи Чайчиха не обачила – сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась – сіла (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
4. обачити — Вбачати, помічати, дивитися, роздивлятися, побачити  Словник застарілих та маловживаних слів
5. обачити — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
6. обачити — ОБА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех. і без додатка, заст. Побачити, помітити. Чи Чайчиха не обачила — сіла вона собі оддалік. Наша мати сама до неї добралась — сіла (Вовчок, І, 1955, 207).  Словник української мови в 11 томах