обашлувати

Обашлувати, -лую, -єш

гл. Пообѣщать, дать обѣтъ. Батько обашлував синові теля на господарство. Рк. Левиц. Я обашлував на церкву хоругов зробити.

Значення в інших словниках

1. обашлувати — ОБАШЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і з інфін., діал. Пообіцяти. Батько обашлував синові теля на господарство (Сл. Б. Грінченка); // Дати обітницю. Я обашлував на церкву хоругов зробити (Сл. Б. Грінченка).  Словник української мови у 20 томах