обашлувати
ОБАШЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що і з інфін., діал.
Пообіцяти.
Батько обашлував синові теля на господарство (Сл. Б. Грінченка);
// Дати обітницю.
Я обашлував на церкву хоругов зробити (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)