обертас
Обертас, -су
м.
1) Оборотъ, поворотъ. (Рак) з вовком закладавсь, хто швидче добіжить до якогось там місця. От вовк біжить, а рак і причепився до вовчого хвоста. Той прибіг до гряниці та й каже: обертас! — А я давно жду вас. Г. Барв. 325.
2) Танецъ въ родѣ вальса. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка