обертас
ОБЕРТА́С, у, ч., розм.
1. Те саме, що поворо́т.
Забрав [Михайлик] у неї ковзани, присвиснув і, хизуючись, помчав .. з такими викрутасами та обертасами, що аж навколо затанцювали верболози і верби (М. Стельмах).
2. Швидкий танець з різкими поворотами.
Музика заревіла, а він гей з нею в обертаси (з казки);
* Образно. Над залитим піною баркасом Піде скакать [вітер] скаженим обертасом (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)