обладувати

Обладувати, -ду́ю, -єш

гл. Приготовить, снарядить. Обладували вози в дорогу.

---------------

Обладувати, -дую, -єш

гл. Владѣть, обладать. МВ. І. 137. Мій брат буде обладувати полем. Рк. Левиц. Володимир князь царством всім обладує. Драг. 249.

Значення в інших словниках

1. обладувати — обла́дува́ти дієслово доконаного виду обладнати рідко обла́дувати дієслово недоконаного виду володіти рідко  Орфографічний словник української мови
2. обладувати — I обладув`ати-ую, -уєш, док., перех., заст. Обладнати, спорядити. II обл`адувати-ую, -уєш, недок., чим, заст. Володіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обладувати — ОБЛАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., що, заст. Обладнати, спорядити. Обладували вози в дорогу (Сл. Б. Грінченка). ОБЛА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., чим, заст. Володіти. Мій брат буде обладувати полем (Сл. Б. Грінченка); Чим обладуєм ми, те приємніше нам; хоч ми й іншого прагнем давно (М. Драй-Хмара).  Словник української мови у 20 томах
4. обладувати — ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. обладувати — ОБЛА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., чим, заст. Володіти. Мій брат буде обладувати полем (Сл. Гр.); Чим обладуєм ми, те приємніше нам; хоч ми й іншого прагнем давно (Др. Хмара, Вибр., 1969, 166). ОБЛА́ДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., заст. Обладнати, спорядити. Обладували вози в дорогу (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах