облазити

Облазити, -жу, -зиш

сов. в. облізти, -зу, -зеш, гл.

1) Облѣзать, облѣзть, слѣзать, слѣзть. Чогось шерсть на собаці облізла.

2) Лупиться, облупиться. Рудч. Ск. II. 53. Од сонця шкура на носі облазить. Харьк.

Значення в інших словниках

1. облазити — обла́зити 1 дієслово недоконаного виду позбуватися волосся, шерсті, пір'я, верхнього шару фарби тощо розм. обла́зити 2 дієслово недоконаного виду обповзати обла́зити 3 дієслово доконаного виду побувати в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. облазити — I -ажу, -азиш і рідко облізати, -аю, -аєш, недок., облізти, -зу, -зеш, док., розм. 1》 Позбуватися волосся, шерсті, пір'я. || Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір'я).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Утрачати волосся, шерсть, пір'я. [Дранко:] Он у вас від п'ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (М.  Словник української мови у 20 томах
4. облазити — ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір'я, шерсть, зуби — внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИ рідше (по всій поверхні — про волосся, шерсть, пір'я). — Док.  Словник синонімів української мови
5. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Позбуватися волосся, шерсті, пір’я. [Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Кроп.  Словник української мови в 11 томах