облазити

обла́зити

I -ажу, -азиш і рідко облізати, -аю, -аєш, недок., облізти, -зу, -зеш, док., розм.

1》 Позбуватися волосся, шерсті, пір'я.

|| Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір'я).

2》 Позбуватися верхнього шару шкіри, який відділяється маленькими тонкими плівками; лущитися, облуплюватися (про частини тіла).

|| Сходити, зніматися з тіла, відділяючись маленькими тонкими плівками (про шкіру).

3》 Втрачати верхній шар чого-небудь (фарби, позолоти і т. ін.).

|| Сходити, злущуватися з поверхні чого-небудь (про фарбу, позолоту і т. ін.).

II -ажу, -азиш, недок., облізти, -зу, -зеш, док., перех. і неперех.

Обповзати кого-, що-небудь кругом.

III -ажу, -азиш, док., перех.

1》 Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях; вилазити.

|| розм. Полазити скрізь, у багатьох місцях, шукаючи чого-небудь.

|| розм. Походити скрізь, побувати в багатьох місцях із метою обстеження або виявлення чого-небудь.

2》 зневажл. Їздячи, ходячи і т. ін., побувати скрізь, у багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. облазити — обла́зити 1 дієслово недоконаного виду позбуватися волосся, шерсті, пір'я, верхнього шару фарби тощо розм. обла́зити 2 дієслово недоконаного виду обповзати обла́зити 3 дієслово доконаного виду побувати в багатьох місцях  Орфографічний словник української мови
2. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Утрачати волосся, шерсть, пір'я. [Дранко:] Он у вас від п'ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (М.  Словник української мови у 20 томах
3. облазити — ВИПАДА́ТИ (про волосся, пір'я, шерсть, зуби — внаслідок ослаблення, захворювання й т. ін. не триматися), ПА́ДАТИ, ВИЛА́ЗИТИ, ВИЛІЗА́ТИ, ЛІ́ЗТИ (про волосся, шерсть); ОБЛА́ЗИТИ, ОБЛІЗА́ТИ рідше (по всій поверхні — про волосся, шерсть, пір'я). — Док.  Словник синонімів української мови
4. облазити — ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм. 1. Позбуватися волосся, шерсті, пір’я. [Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
5. облазити — Облазити, -жу, -зиш сов. в. облізти, -зу, -зеш, гл. 1) Облѣзать, облѣзть, слѣзать, слѣзть. Чогось шерсть на собаці облізла. 2) Лупиться, облупиться. Рудч. Ск. II. 53. Од сонця шкура на носі облазить. Харьк.  Словник української мови Грінченка