облаз

о́блаз

-у, ч.

Гола стрімка скеля; круча.

Значення в інших словниках

1. облаз — обла́з: голая скала [ІФ,1890] Обла́з: — гола скеля [2;I] — круча, урвище, стрімка скеля [XIII] — обрив, круча [VI]  Словник з творів Івана Франка
2. облаз — о́блаз іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. облаз — О́БЛАЗ, у, ч., діал. Стрімка скеля; круча. Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Г. Хоткевич); Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Я. Шпорта).  Словник української мови у 20 томах
4. облаз — У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Р рідше, ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т), ОБВА́Л рідше, У́РВИСЬКО розм., О́БЛАЗ діал., ОБІ́РВИЩЕ діал.  Словник синонімів української мови
5. облаз — О́БЛАЗ, у, ч., діал. Гола стрімка скеля; круча. Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Хотк., II, 1966, 104); Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Шпорта, Вибр., 1958, 378).  Словник української мови в 11 томах
6. облаз — Облаз, -зу м. Стремнина, крутизна, обрывистая скала, обрывъ. Угор. Шух. І. 79.  Словник української мови Грінченка