облаз
О́БЛАЗ, у, ч., діал. Гола стрімка скеля; круча.
Біг [Марусяк] плаями, скакав через ломи, гнав облазами (Хотк., II, 1966, 104);
Хлопці на гірській убочі. По облазі, по стежині, По стуманеній долині, Йдуть по кряжу над потоком, Над Черемошем широким (Шпорта, Вибр., 1958, 378).
Словник української мови (СУМ-11)