облазити
ОБЛА́ЗИТИ¹, а́жу, а́зиш і рідко ОБЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., розм.
1. Позбуватися волосся, шерсті, пір’я.
[Дранко:] Он у вас від п’ятьох [дочок] клопоту того повен міх, аж голова облізла (Кроп., І, 1958, 177);
// Випадати, вилазити по всій поверхні (про волосся, шерсть, пір’я).
Василині чомусь здалося, що то стояла на задніх лапах миша, на котрій облізла шерсть (Н.-Лев., II, 1956, 57);
Колись пишне Брунове волосся облізло, голова полисіла (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 440).
2. Позбуватися верхнього шару шкіри, який відділяється маленькими тонкими плівками; лущитися, облуплюватися (про частини тіла).
Засідали за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру, од якої облазив язик (Коцюб., II, 1955, 335);
Хай смагне, облазить тут обличчя, хай смагнуть губи, але тут ти невіддільна від тих, кому трудно (Гончар, Тронка, 1963, 259);
// Сходити, зніматися з тіла, відділяючись маленькими тонкими плівками (про шкіру).
Здається, висунеш носа надвір, ураз полупиться ніс, шкіра облізе (Донч., II, 1956, 134).
3. Втрачати верхній шар чого-небудь (фарби, позолоти і т. ін.).
Бані собору облізли;
// Сходити, злущуватися з поверхні чого-небудь (про фарбу, позолоту і т. ін.).
Фарба з заліза облізла, і місцями залізо взялося дрібним шершавим висипом іржі (Смолич, День.., 1950, 241).
ОБЛА́ЗИТИ², а́жу, а́зиш, недок., ОБЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док., перех. і неперех. Обповзати кого-, що-небудь кругом.
Хлопчик, звісно дитина, плаче та кругом його облазить та дивиться (Кв.-Осн., II, 1956, 418).
ОБЛА́ЗИТИ³, а́жу, а́зиш, док., перех.
1. Лазячи, побувати скрізь, у багатьох місцях; вилазити.
Ті дерева, що він колись облазив всі до краю… Вони напрочуд розрослись! (Забіла, У.. світ, 1960, 99);
Соя встигав за день облазити всі блоки й забої, побувати на підйомнику й на естакаді, в лазні і в ламповій (Ткач, Плем’я.., 1961, 131);
// розм. Полазити скрізь, у багатьох місцях, шукаючи чого-небудь.
Побіг Каленик у хату шукать чобота; облазив скрізь, аж піт з нього ллється, та все ніяк не найде (Укр.. казки, 1951, 308);
Антон облазив усі закутки, а метра не знайшов (Чорн., Визвол. земля, 1959, 180);
// розм. Походити скрізь, побувати в багатьох місцях з метою обстеження або виявлення чого-небудь.
— Оце, панове, наш вал смерті, — промовив Врангель, коли гості, облазивши вал і добре-таки намерзнувшись, зібрались (Гончар, II, 1959, 389);
Тягнирядно облазив усі гамазеї, доки натрапив на гречане борошно (Добр., Очак. розмир, 1965, 148).
2. зневажл. Їздячи, ходячи і т. ін., побувати скрізь, у багатьох місцях.
Пройдисвіт Брун облазив усю Європу (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 439).
Словник української мови (СУМ-11)